Встановлення духовного контакту між учителем і класом.
1. Якомога більше свого часу і себе віддавай неформальному спілкуванню з дітьми. Особливо в позаурочний час.
2. Пам'ятай , що знання неформальних лідерів класу , учнів , які майже прислуговують їм , незалежних учнів , нерідко допомагає вчителеві на уроках , особливо в екстремальних ситуаціях , адже саме „індивідуали” на уроках „правлять бал”.
3. Пізнавай у дітях себе колишнього.
4. Умій побачити і оцінити якусь ситуацію , справу або погляд учня очима самого учня.
5. Особливо запам'ятай : душевний контакт – це ніжна , тендітна , непостійна сфера , вона легко руйнується. Найбільшою мірою зміцненню духовних контактів сприяють спільні інтереси та потреби.
6. Дорожи довір'ям дітей. Довір'я досягається компетентністю , сумлінністю і чесністю педагога.
7. Умій тримати в „собі” дитячі таємниці , сповіді , не використовуй їх проти особи , окремих груп або всього класу.
8. Добре знай можливості кожного учня.
9. Вступаючи в контакт з дітьми , не варто будувати стосунки з ними за принципом „згори вниз”.
10. Від спільних колективних дій вчителя і учня повністю залежить успіх справи (компонент педагогіки співробітництва – гуманне , демократичне керівництво навчальною діяльністю).
11. Підлеглість дуже рідко буває прямою , тому використовувати примус слід лише тоді , коли всі інші засоби виявилися марними.
12. Особливо турбуйся , щоб твої власні дії не розцінювалися , як посягання на свободу особи : постійно підвищуй у керівних діях коефіцієнт людяності.
13. Керуйся принципом : якомога більше поваги до учня.
14. Не забувай : сліпа покора , що не ґрунтується на особистому переконанні , не має ніякої сили.
15. Уникай принципу : „кого хочу – милую , кого хочу – караю”.
