Особистісно зорієнтований підхід у навчанні – це сприйняття індивідуальності, самоцінності дитини

*  Найголовніше завдання вчителя: максимально активізувати внутрішні ресурси своїх вихованців, щоб вони самі могли успішно впоратися з різноманітними навчальними, а в подальшому - виробничими проблемами.

*  Якщо вчитель ставитиметься до учня без справжнього інтересу і поваги, у того не буде жодних підстав сприймати себе як особистість.

*  Щоб зрозуміти учня, його думки, почуття, вчинки, треба брати емоційну участь у стосунках з ним, навчитися відчувати до нього постійний інтерес. Позиція безпристрасного арбітра згубна для справи.

*  Такому вчителю, форми і способи діяльності якого статичні, не змінюються від уро­ку до уроку, від року до року, сьогодні нічого робити в класі.

*  Якщо учень не сприймає ваших дій (способів впливу) щодо нього, то це озна­чає лише одне: ці дії не відповідають його особистісним особливостям.

*  Якщо вам потрібно висловити зауваження учневі, то зробити це слід друже­любно і з повагою до нього. Ваше несхвалення його поведінки в певній ситу­ації втратить негативний ефект.

*  Якщо виник конфлікт з учнем, не шукайте способів будь-що утвердити свою правоту. Спробуйте знайти взаємоприйнятні шляхи його розв’язання.

*  У багатьох своїх учнях учитель вбачає однодумців і спільників. Досягти про­фесійного успіху вчитель може, лише узгоджуючи свої дії з ними.