Перебудова нашого суспільства, пов’язана з переходом на ринкові
відносини, призвела не лише до економічних та політичних змін, а й до
змін моральних норм, поведінки людей, а особливо молодого покоління.
Шкільні психологи, батьки, педагоги відрізняють; у дітей та підлітків
зростає асоціальна спрямованість поведінки. Вони стали вразливішими та
агресивнішими. Агресивні тенденції стали характернішими навіть для
поведінки дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.
Тому однією з актуальних проблем, яка постає сьогодні перед психологами та педагогами, є проблема агресивності дітей.
Психологи-дослідники дедалі більше уваги приділяють вивченню самого
феномена агресії, агресивних проявів і тенденції поведінки, питань
профілактики агресивності.
Що ж таке агресивність? Термін "агресія ” чимало визначень. Учені
психологи й досі дискутують з приводу термінологічного визначення
агресивності.
Агресія- це фізична чи вербальна поведінка, пов’язана з необхідністю
( бажанням) завдати шкоди будь-кому. Існує два види агресії: ворожа
( агресія, збудником якої є злість; це агресія-самоціль) та
інструментальна ( агресія , яка є засобом досягнення якої-небудь мети).
Тисячі видатних дослідників у галузі психології, психіатрії,
юриспруденції вже давно зробили наукові висновки, в основі яких не
тільки твереза логіка, але й наукові дослідження, підтверджені
конкретними прикладами: телебачення, комп’ютерні ігри можуть бути
джерелом деструктивної, антигромадської поведінки. Вони можуть
призводити до спалаху необгрунтованої агресії, викликати залежність
подібну до наркотичної, а в тих або інших життєвих ситуаціях стати
конкретним прикладом застосування жорстокості й насильства.
Військовий експерт із психології вбивств Дейв Гросмак зауважив: "Коли
дитина, граючись, убиває , вона переживає такі ж відчуття й такий вплив
на психіку, як солдат або офіцер у бойових умовах”. Його думка не
безпідставна, якщо враховувати той факт, що багато сучасних військових
тренажерів для навчанню керуванню технікою, веденню бойових операцій,
звільненню заручників-майже такі самі рольові комп’ютерні ігри, в які
грають наші підлітки. Діти, які часто зустрічаються з жорстокістю в
іграх, ймовірно розглядатимуть насильство як ефективний спосіб
вирішення конфліктів, а агресивну поведінку вважатимуть прийнятою.
Насильство в іграх веде до сприйняття, світу як місця, де панує зло й
жорстокість. Крім того, зростає страх стати жертвою насильства, і в
результаті стверджується психологія самозахисту й недовіри до
навколишнього світу. Крім того в останні роки світова медицина фіксує й
нову проблему, так званий синдром відео ігрової епілепсії (СВЕ)
симптомами якого є головні болі, тривалі спазми мускулатури обличчя,
порушення зору , а також характерні для епілепсії підозрілість,
ворожо-агресивне ставлення до близьких, запальність.
Науково доведені приклади негативного впливу на психіку дитини, а також
трагічні події змусили таких високорозвинених демократичних країн, як
США, Японія, Великобританія, країн Євросоюзу прийняти нормативні акти,
які регламентують поширення програм телебачення, комп’ютерних ігор
шляхом експертної оцінки й присвоєння відповідного їхньому змісту
вікового обмеження.
Проблема "дитячої агресивності” тривалий час була забороненою, тому
потрібних досліджень і вітчизняній психології майже немає, а ті
публікації на цю тему які друкуються є оглядом зарубіжних досліджень.
На превеликий жаль і наша традиційна школа обділяє турботою саме тих
дітей, які найперше її потребують. Це, як правило, агресивні діти, які
постійно зустрічаються із проявами неповаги чи брутальності по
відношенню до себе в сім’ї. це діти зі складною долею, педагогічно
заборонені, необхідно фізично та розумово відсталі. Саме таких дітей
найбільше потрібна увага, турбота про їхнє емоційне здоров’я.
Робота з цією "групою ризику” - це профілактика по
виясненню, розумінню та розпізнаванню своїх агресивних імпульсів,
мотивів агресії і корекція зняття негативних емоцій, способами розрядки
власного гніву й агресивності, уміння керувати ними й направляти в
бажане русло.
Для зниження внутрішньоособистісних суперечностей, емоційного
напруження та розвитку навичок релаксації у школі можна створити куточки -"Зимовий
сад”, "Ігрову кімнату”, де
учні на перервах можуть змогу зняти негативні емоції, розслабитися.
На годинах спілкування, батьківських зборах, з вчителями можна провести заняття з елементами тренінгу для подолання агресивної поведінки з використанням
наступних вправ:
1. Вправа "Моя агресивна поведінка”
2. Вправа "від реагування негативних емоцій”
3. Вправа "Мотиви агресивної поведінки”
4. Навчання способом внутрішнього самоконтролю.
5. Пошук альтернатив поведінки (подумай про різні варіанти розв’язання конфліктів та складних ситуацій)
6. Передбачення результатів поведінки- ( подумай про наслідки негативні
та позитивні – до чого це призведе, хто виграє, хто програє)
