ТРЕНІНГ-СЕМІНАР 1
Бесіда «Слова-конфліктогени»
Нас найбільше цікавила проблема попередження вчитель¬ського лихослів'я. Та для того, щоб не ставити вчителів у незручне становище, не викликати почуття сорому, а відтак — не наштов¬хувати на протидію, рекомендуємо замість «лихослів'я» викорис¬товувати понятійний конструкт «конфліктогенні слова та вирази». Насамперед з учителями доцільно провести таку бесіду.
Психолог. Конфліктогени — образливі прізвиська, нетактовні зауваження, безапеляційні судження, висловлені в іронічній чи саркастичній формі. Вони ображають і принижують людську гідність, викликають неприязнь до того, хто їх використовує. Коли вчитель дозволяє собі оцінювати особистість або діяльність учня грубими словами, то він фактично ображає учня. Назвавши учня «донощиком», «тупаком», «неробою» тощо, важко чекати від нього чогось, окрім образи і небажання вас слухати.
Категоричність старшого теж може зруйнувати порозуміння. Не рекомендують використовувати слова «звичайно», «ніколи», «завжди». Фрази: «Звичайно, вам це важко зрозуміти», «Ти ніколи не оволодієш цим матеріалом», «Ти ніколи не будеш мати в мене четвірки», «Ваш зовнішній вигляд завжди викли¬кає антипатію». Такі висловлювання провокують невдоволення і реакцію протесту. Для підтримки добрих стосунків, для того, щоб вас слухали і погоджувалися з вами, необхідно наказову форму спілкування заміняти проханням або порадою. Замість «Замовкни!» (а у нашому дослідженні траплялося навіть «По¬затикали морди!») доречно сказати: «Прошу тебе, більше не будемо обговорювати цю проблему», замість «Відповідайте без затримки» (учні скаржились на фразу «Від твоєї відповіді можна заснути!») — «Раджу вам, відповідайте одразу. Ви можете».
Психологи довели, що негативні думки і фрази ослаблюють роботу мозку, погіршують діяльність щитовидної залози, яка підтримує імунітет організму, знижують життєву енергію люди¬ни. Наші думки, почуття і ставлення передаються іншим через вираз обличчя, жести, тональність голосу. Таким чином, учитель передає учням позитивну і негативну енергію.

Тестова методика «Конфліктна компетентність учителя»
І. Виберіть десять тверджень, які, на ваш погляд, безпе¬речні.
1. Я оберігаю дітей від стресів.
2. Не боюся на уроці говорити школяреві найнеприємніші речі. Тільки так можна боротися з недоліками.
3. Якщо відчуваю відчуженість учня, намагаюся зрозуміти причину.
4. Справедливе покарання зміцнює дитячий характер.
5. У випадках розбіжностей зі школярами волію йти на компроміс.
6. Учитель, який поступається учням, втрачає педагогічний

7. Коректність у взаєминах зі старшокласниками ніколи не шкодить.
8. Завжди пам'ятаю провини кожного школяра і вмію в по¬трібний момент нагадати про них. Це дозволяє уникнути нових помилок.
9. Якшо помиляюся, завжди вибачаюся в дітей.
10. Якщо потурати капризам дітей, вони «сідають на го-лову».
11. Радію, коли конфлікт розв'язується мирно, без нервів.
12. На учнівські провини потрібна така педагогічна реакція, яка їх припиняє.
13. Не ображаюся, якщо школярі зауважують мої помилки.
14. Коли учень порушує дисципліну, пояснюю необхідність покарання тим, що він заважає не мені, а класу.
15. Розв'язуючи конфлікт з учнем, завжди думаю, як впливаю на інших дітей.
16. Суворо караю школяра за свідомо скоєний поганий вчинок.
17. Якщо дитина порушила порядок, можу зробити вигляд, що нічого не помітив.
18. На важких підлітків краще діяти через колектив.
19. Коли виникає конфлікт, ніколи не розв'язую його через приниження гідності дитини.
20. Відчуваю задоволення, коли не я, а клас засуджує учня за лінощі і неробство.
21. Учитель завжди неправий, якщо дитина іде з уроку у сльо¬зах.
22. Беззаперечне виконання педагогічних вимог — запорука успішності і дисципліни.
Підрахуйте суму отриманих балів: відповідь «так» на запитан¬ня із парним номером — 10, із непарним — 20. Ті, хто набрав 140 і більше балів, схильні до конструктивних рішень. Ті, хто набрав менше 140, — до проявів конфліктогенності.
II. Ви приходите на урок, але щось негаразд. Хлопці щільним колом оточили двох підлітків. Ті б'ються. Виберіть два із шести пропонованих варіантів педагогічних дій.
1. Голосно кажу: «Негайно припиніть це неподобство!».
2. Мовчки розводжу «бійців» і починаю перевіряти відсут-
ніх.
3. Якщо бійка триває, посилаю за директором школи.
4. На мить зберігаю незворушність, а потім голосно плескаю
в долоні і говорю: «Турнір завершено!».
5. З'ясовую, хто розпочав бійку.
6. Вимагаю негайно від обох залишити клас і не приходити
без батьків.
Підіб'ємо підсумки: варіанти відповідей 1, 3, 5, 6 — 10 балів,
2 і 4 — 20 балів. Ті, хто набрав ЗО і більше балів, схильні до нестандартних конструктивних дій; ті, хто набрав менше ЗО, — до використання традиційних репресивних заходів.
Рольова гра «А чому мені двійка?»
Для рефлексії своєї поведінки вчителям було запропоновано таку ж рольову гру, як і учням: «А чому мені двійка?», де роль учителя і учня грали вчителі. На нашому тренінг-семінарі жодна
3 учительських пар не показала, як іноді гостро відбувається такий діалог, які лайки звучать. У такому випадку завдання можна дещо змінити — попросити вчителів оцінити поведінку колеги у такій ситуації.
У школі йде урок. За зачиненими дверима класу час від часу чути: «Нероба!», «Грубіян!», «Ледащо!», «Дебіл!», «Хіба можна бути таким телепнем!», «З такими знаннями лише у двірники», «Ось дивлюсь я на тебе і думаю: щось є в тобі від мешканця зоопарку... Сідай на місце, гордосте ти наша!», «Опусти руку! Ти що, можеш щось мудре сказати?!».
На будь-якому занятті частина вчителів буде переконана в тому, що в деяких ситуаціях вони мають право на таке «лихо¬слівне» спілкування. Зазвичай вони свою позицію аргументують таким чином:
• педагог — також людина, і він має право на вияв своїх почуттів;
• пустити б вас у клас, ви тоді б швидко забули про свою педагогіку і психологію;
• якщо я щирий у своєму гніві, то це означає, що у мене є на це підстави;
• чому учень має право «нічого не робити», «блазнювати», «не поважати вчителя і дратувати його», а той має керуватися заповідями: «Не ображай», «Не вижени», «Не постав двійки» тощо;
• коли виставиш одного на «посміховисько» — провчиш решту.
Однак завжди є вчителі з іншими переконаннями, які й вступають у дискусію з колегами, а допомагає їм психолог-кон-сультант. Наводимо приклад деяких дієвих аргументів:
1. Образи і приниження як реакція на негативні вчин-ки учнів — це визнання власного безсилля у продуктивному розв'язанні конфлікту. Це — педагогічне банкрутство.
2. Ще Арістотель говорив про те, що якщо людиною оволоді¬ває гнів, то її рішення стають неправильними. Коли ми даємо «вихід» своїм почуттям, то лише на мить «полегшуємо» свій стан. А потім він змінюється на глибоке розчарування і смуток (до речі, вчителі в анкеті на запитання: «Як ви почуваєтеся після образливих слів щодо учня?» відповідали, що їм соромно, і вони розчаровані собою). Не даремно давня мудрість каже: «Сильніший за всіх — той, хто вміє опанувати себе».
3. Наше зневажання принципів доброзичливості звільняє учня від потреби бути ввічливим щодо вчителя. Учителі навели висловлювання Януша Корчака: «Зачудовано зупиняється часом розумна дитина перед агресією в'їдливої сивоволосої дурості... Я часто думав про те, що означає «бути добрим». Мені здається, добра людина — це така людина, в якої є уява, і вона розуміє, як буває іншому, вміє відчути те, що почуває інший».
Як підсумок учителям пропонують такі тези:
1. Існує відмінність між засудженням як прийомом педаго¬гічного впливу, який виявляється в негативному ставленні до порушення норм моралі, і дратівливістю, озлобленістю. Засуд¬ження саме по собі містить елемент переконання, розкриває сутність провини і ставлення до винного.
2. Виявити невдоволеність можна діями делікатними і ефек¬тивними, які не викликають озлобленості дитини, наприклад, незвичною реакцією педагога на бешкетування. Привабливий, на перший погляд, вчинок може стати безглуздим, якщо вчитель попросить повторити його ще раз. Нешаблонна реакідія, яка віддзеркалює індивідуальність учителя, захоплює учня безпо¬середністю висловленого ставлення.
3. Вияв обурення як прийом педагогічного впливу не можна змішувати зі звичним виявом обурення, коли в нападі гніву ви¬риваються грубі слова, погрози та образи. Обурення негативним вчинком можна виявити у словах, інтонації та міміці. Ефектив¬ність впливу забезпечать ваша витримка й уміння опанувати себе. Ми порадили вчителям протягом двох тижнів фіксувати кожен випадок, коли вони відчувають роздратування, і скрупу¬льозно аналізувати його причини. Можливо, річ не в учнях, а роздратування — результат внутрішнього незадовільного до них ставлення або ж невміння бути терплячим.
4. Від учителів часто доводиться чути: «Здають нерви». А са¬мовладання — одна з найголовніших рис педагогічної майстер¬ності. І просто так воно не дається.

Аутотренінгова вправа «Контраст»
Коли обстановка в кімнаті налаштовує на повний спокій, нама¬гайтеся зосередитись на одній думці: «Я спокійний». Вдих, видих, і на паузі подумки проговорюйте, повторюйте, переконуйте себе: «Я спокійний, спокійний». Сприятлива обстановка — обов'язкова умова цієї вправи, поєднання її зі словом «спокійний» має закрі¬пити умовний рефлекс. Тоді в будь-якій ситуації за думкою: «Я спокійний» починатиметься ваш внутрішній спокій.
Психологічний коментар. Вправа сприяє психологічному роз¬слабленню, зняттю нервового напруження, адекватним реакціям у міжособистісній взаємодії.