Техніки творчого самовираження для корекційної роботи із підлітками
Негативні соціальні впливи відображаються на психічному стані дітей і
підлітків, зокрема для яких характерна висока сприйнятливість.
Травмуючі ситуації у сім і, школі викликають негативні емоції,
переживання. А тому діти потребують психологічної підтримки,
психокорекційної і терапевтичної допомоги, відчуваючи труднощі у
самостійному подоланні психологічних наслідків травмуючих подій. Т.І.
Калашнік пропонує методи творчого самовираження і арттерапії в
психокорекційній роботі. Це прийоми техніки безпосередньої допомоги
дітям і підліткам, які відчувають негативні емоціїйні стани, а також
знаходяться у стані після травматичного стресу. Методика творчого
самовираження клієнта не тільки мобілізує його, але дає відчуття
перспективи, навчає елементам самокорекції, допомоги собі. В основі
даної методики лежать гуманістичні принципи клі-центрованої терапії К.
Роджерса, які полягають у наступному:
• кожна людина має власні ресурси для вирішення власних проблем;
• особистісне удосконалення відбувається через самоусвідомлення;
• усі люди володіють природною здібністю до експресивного зцілюючого самовираження.
Психолог безумовно вірить, що у дитини є внутрішні ресурси для
вирішення своїх проблем. Він допомагає віднайти деякі "ключі” для
відкриття цих ресурсів.
Наталя Роджерс сформулювала основні принципи фасилітативної моделі взаємодії психолога із клієнтом:
1. Я буду присутня поряд, але не буду втручатись;
2. Я вірю, що ти знаєш, як про себе потурбуватись;
3. Але я не залишу тебе;
4. Я буду поважати тебе і твої рішення;
5. Я вірю у твої здібності;
6. Я буду підтримувати і надихати тебе під час твого росту;
7. Інколи я буду ділитись із тобою своїми почуттями і відчуттями, але завжди буду перевіряти, чи має це для тебе значення;
8. Я буду поважати і берегти свої особистісні межі і твої особистісні межі так добре, як тільки зможу;
9. Я поділюсь своєю системою цінностей і своєю вірою із тобою для того, щоб ти знав, чому я так роблю чи говорю те чи інше;
10. Я завжди готова вчитись у тебе.
Дотримуючись вище перелічених принципів, психолог надає дитині дійсну
психологічну допомогу, розширює його можливості, приводить до нового,
позитивного усвідомлення власного "Я”.
Методика творчого самовираження пропонує використання різних засобів мистецтва:
- малювання (лівою, правою рукою, тримаючи пензлик у зубах та ін.);
- ліплення (пластилін, глина);
- колаж (підручні засоби);
- звук (без слів, озвучення природнім, аутентичним звуком своїх відчуттів, стану,
- рух (із відкритими і закритими очима, із звуком і без, коли тіло вирішує, що і як йому робити);
- танець (імпровізація під музику на задану тему, за мотивом власних творів (малюнок, ліплення).
Використовуючи елементи творчої активності, психолог допоможе дітям
справитись із переживаннями, вивільнити почуття, удосконалити здібності
до саморозуміння.
Під час проведення індивідуальної корекційної роботи із підлітками,
щодо формування стійких емоційних реакцій, ми рекомендуємо
використовувати техніки самовираження.
Техніка –"Хочу досягнути”
Інструкція для підлітка.
Намагайтесь уявити собі, що у вас з'явилась можливість досягнути неможливого у житті. За допомогою малюнка передайте це.
Процедура.
Коли процедура буде завершена, психолог пропонує дитині ідентифікувати себе із цим
образом і розповісти про нього, використовуючи займенник "Я” (мені..., у мене..., зі
мною...). Психолог може попросити підлітка особливим тембром голосу передати те, що
зобразив на своєму малюнку.
Запитання консультанта:
- Як ти будеш себе почувати, коли зможеш досягнути бажаного?
- Чи були у твоєму житті такі моменти, коли ти переживав радість від досягнутого,
успіху, перемоги?
- Коли це було, де і хто був поряд, як ти рухався, як билось твоє серце?
- Як сяяли твої очі і очі інших, хто радів поряд із тобою?
- Який запах супроводжував твій успіх? та ін.
Психологічний зміст техніки.
Цілеспрямоване використання експресивного малювання, ідентифікація із образами,
що виникають, сприяє емоційній реалізації і особистісному росту підлітків.
Техніка "Діалог по телефону”
Процедура.
Необхідно два іграшкових телефони. Імпровізується телефонний дзвінок, психолог і
дитина спілкуються. Психолог використовує інтонаційні, мовленнєві, стилістичні засоби.
Психологічний зміст техніки.
- розповісти про свої почуття;
- поділитись своїми проблемами;
- знизити рівень напруги і потреби в деструктивному вираженні почуттів;
- повідомити про травмуючи події в опосередкованій формі.
Техніка ”Людина із пластиліну”
Процедура.
Консультант-психолог включає легку музику, пропонує дитині попрацювати
з пластиліном із закритими очима. Психолог, сам граючись пластиліном
розмовляє із дитиною про людину, яку можна виліпити із пластиліну.
У процесі консультативної роботи консультант задає запитання:
- Щось подібне відбувалось колись у твоєму житті?
- Як із тобою поводяться? Як до тебе ставляться?
- Як би ти хотів, щоб із тобою поводились? Ставились до тебе?
- Ти колись почував себе так, як зараз?
- Чи подобаєшся ти собі у ролі шматка пластиліну?
- Як би тебе можна було б тоді використати?
- Тобі приємно було б?
- Що відбувається із тобою?
- Чи нагадує тобі твоя роль — роль "людини із пластиліну” — щось із твого життя.
Після завершення такої бесіди із закритими очима, підлітка просять
відкрити очі, і замалювати свої відчуття і почуття. Коли дитина бажає,
може коментувати те, що малює. Образи можуть "розмовляти”, "танцювати”
і т. ін.
Психологічний зміст техніки.
Використовуючи дану техніку, психолог отримує більш чіткі уявлення про
діяльність несвідомого, забезпечує можливість вираження почуттів до
підлітка. Такий підхід дає можливість підлітку психологічно подолати
деякі внутрішні проблеми і конфлікти.
Якщо ми використовуємо дану техніку, важливо не зловживати
інтерпретацією. У кінці заняття необхідно звернутись до підлітка із
запитанням: "Якщо ти будеш відчувати себе "людиною із пластиліну”, — як
ти вчиниш?”.
Психолог проводить обговорення до того часу, допоки підліток не опише ряд стратегій можливої поведінки.
Техніка "Лють, печаль, щастя, сила”
Процедура.
До заняття необхідно підготувати альбомний листок паперу, поділеного на
чотири частини. У правому верхньому кутку під №1 написано слово "лють”.
У правому нижньому — №2 — слово "печаль”. В нижньому лівому — №3 —
"щастя”. У лівому верхньому кутку — №4 — слово "сила”.
|
4.
сила
|
1.
лють
|
|
3.
щастя
|
2.
печаль
|
Інструкція для підлітка.
"Дотримуючись нумерації, починаючи із правого верхнього кутка, намалюй
ті образи, які викликає у тебе поняття "лють”, "печаль”, "щастя”,
"сила”. Малюй саме у такому порядку”.
Коли робота завершена, психолог просить підлітка розповісти про
намальовані образи і дає йому зворотній зв'язок у вигляді власних
асоціацій, почуттів, але не аналізуючи, не інтерпретуючи, не оцінюючи
їх.
Психологічний зміст техніки.
Дана техніка допомагає зняти стан напруги, забезпечити творчу роботу
несвідомого. Експресивне малювання з'єднує первинний світ уяви дитини
із актуальним світом, встановлює позитивні зв'язки між свідомим і
несвідомим підлітка.
Творче самовираження, самопізнання — один із можливих шляхів
колекційної роботи дитячого психолога. Експресивні арттерапевтичні
прийоми можуть бути використані у роботі із різними віковими групами.
Вони мають профілактичну спрямованість.
Їхні переваги у тому, що:
- доступні для використання психологами, педагогами і батьками;
- корисні для емоційного розвитку дітей, сприяють відредагуванню негативних емоцій, мають терапевтичний ефект;
- можуть стати основою для подальшої спеціалізованої психологічної допомоги;
- ефективні під час надання екстреної психологічної допомоги при посттравматичних стресових розладах;
- можуть використовуватися у різних поєднаннях.
Методика проведення групи аутентичних рухів
Дана методика відноситься до напрямку тілесно-орієнтованої
психотерапії. Достатньо добре зарекомендувала себе в роботі щодо зняття
емоційної напруги, усвідомленню механізмів м'язового блокування
невідредагованих емоцій, встановленню діалогу із власним тілом. Наталя
Роджерс запропонувала здійснити творчий зв'язок між роботою із тілом і
експресивним мистецтвом (малюнок, ліпка, аутентичний звук, колаж).
Учасникам пропонується зняти свідомий контроль над власним тілом, дати
йому можливість зробити те, що воно хоче і отримати можливість бути
самим собою (аутентичним) у безпечній, довірливій обстановці групи.
Зворотній зв'язок, який дає психолог, виключає оцінку і інтерпретацію.
Даний зв'язок подається у вигляді метафор, асоціацій, вражень і
вираження почуттів у режимі "Я — повідомлення”. У групу аутентичних
рухів можуть входити 8-10 учасників. Вік — від 14 років. Тривалість
заняття — до 3 годин. Група збирається один раз в 10 днів.
Процедура.
Психолог просить сісти у круг. Присутні називають себе і говорять про
свої почуття у метафоричній формі, висловлюють свої очікування від
запланованої роботи.
Інструкція.
- Закрийте очі. Дихайте глибоко, спокійно. Прислухайтесь до свого
дихання... Дихання, це вічний ритм, що дає нам життя, такий незамінний
і такий непомітний в повсякденному житті. У повсякденних справах ми про
нього інколи забуваємо, тому що хочемо багато що зробити...
... Ми майже ніколи не прислухаємось до того, що говорить нам наше
тіло... Моє тіло... Храм моєї душі... Мені хотілося б поводитись з
тобою обережно, бути уважним до тебе... Я практично ніколи не даю тобі
можливості робити те, що ти хочеш і тоді, коли ти хочеш... Зараз я
прислухаюсь до тебе і буду слухняно виконувати твої команди. Зараз ти
мій керівник. Я даю тобі можливість робити те, що ти хочеш. Я виключу
свідомий контроль. Ти будеш вести мене за собою...
Починаємо рухи.
Група виконує аутентичні рухи 10 хвилин. Психолог спостерігає за групою. Коли час завершився, ведучий говорить:
- Ми повільно повертаємось у цю кімнату. Відкриваємо очі. Усвідомлюємо себе у цій кімнаті.
Група сідає на ковдру. Психолог запитує, хто хоче поділитись своїми
враженнями про досвід. Кожен говорить про свої почуття. Психолог дає
зворотній зв'язок у вигляді своїх власних асоціацій і образів:
- Коли ти стоїш із закритими очима, ти відчуваєш... Мені хотілося б, щоб... Це було схоже на... Я пригадую... Я відчуваю...
Психолог не інтерпретує, не оцінює, не аналізує. Говорить від першої особи, використовуючи займенник "Я”.
По завершенню, коли всі учасники висловилися, продовжуємо цей же досвід
протягом 20 хвилин. Завершується він таким же обміном вражень на рівні
почуттів, асоціацій, метафор. Ведучий пропонує учасникам вибрати
матеріал для вираження почуттів — фарби, пластилін, крейда — і швидко
зобразити ті відчуття, що з'явились у експресивній формі. Про свої
малюнки розповідають самі учасники.
Психологічний зміст методики.
Більшість із нас мало усвідомлює, як функціонує наше тіло, що воно пам'ятає, і як функціонує із нашими особистісними якостями.
Ефективність груп аутентичних рухів полягає в тому, що вони:
1. Дають можливість експериментувати з власним тілом, дати йому змогу робити те, що воно хоче.
2. Допомогти звільнити заблоковані почуття і потреби.
3. Можливість встановити невербальний творчий зв'язок із іншими.
Аутентичні рухи можуть використовуватися як самостійна форма терапії, і як додаткову до інших видів групової терапії.
Дана методика ефективна у роботі психолога із вчителями, для яких
вербальне вираження почуттів блокується психологічним захистом. Вчителі
схильні інтелектуалізувати і надто контролювати самих себе. Займаючись
у групах аутентичних рухів, їм легше подолати свої ригідні захисти.
Атмосфера підтримки і довіри у групі створює сприятливе середовище для
спонтанного вираження внутрішніх відчуттів, і учасники почувають себе
вільними у таких творчих актах, довіряють своєму власному тілу, його
відчуттям.
Можливо, що пізнання власних аутентичних рухів буде відбуватись на
підсвідомому рівні, а учасник відчує емоційне звільнення без
усвідомлення.
Використання емоційної гімнастики і рольових ігор у роботі тренінгових груп із підлітками
Якщо психолог працює із дітьми підліткового віку у тренінгових групах,
метою яких є розвиток емоційної сфери, то у своїй роботі може
використати наступні методи:
- техніки і прийоми саморегуляції;
- малюнкові методи;
- психогімнастику;
- рольові та імітаційні ігри та інші методи.
Розглянемо емоційну психогімнастику та рольові ігри. До емоційної
психогімнастики відносяться вправи, у яких підлітки демонструють і
розпізнають емоційний стан один одного. Розглянемо ряд цих вправ.
"Міміка”
Психолог поступово повертається до учасників групи і за допомогою
міміки чи пози зображає для кожного із них деяке емоційне ставлення.
Загравання, образа, втома, страх чи щось інше — це те, що можна
зображати і легко розпізнати учаснику.
Після цього, тренер пропонує продовжити цей ряд емоційних ставлень комусь із учасників. Вправа продовжується.
Під час відгадувань емоційних станів необхідно розуміти, що точно
відгадати емоційний стан, який зображається за допомогою міміки, і
природно не переживається, неможливо. Але ведучий зацікавлений у
різноманітності гіпотез, формулювань, що характеризують емоційний
ареал. Головне — не результат, а процес — ось гасло багатьох вправ
психологічного тренінгу із підлітками.
"Поза”
Психолог, поступово приймаючи декілька виразних поз, просить учасників
відгадати, якому стану найбільш всього відповідає та чи інша поза.
Міміка при цьому не береться до уваги. Це ж саме можуть робити підлітки
один для одного. Показ поз можна доповнити деякими рухами, (наприклад,
припідняти плечі, кивати головою, постукувати пальцями та інше).
Важливо, щоб були різні варіанти відповідей. Адже пози інтерпретуємо неоднозначно на мові емоцій.
(Деякі емоційні стани, які можна зображати за допомогою пози: відкритість, замкнутість, страх, впевненість, сумнів та інші).
"Обличчя”
Без сумніву, міміку найбільше використовують під час тренінгового
заняття, мета якого полягає у вираженні та розпізнаванні емоційних
станів. Переважно у процесі такого тренінгу, пропонують дві серії вправ
цього виду.
Перша: учасники сидять в парах, у дві шеренги, обличчям один до одного, на відстані витягнутої руки.
Інструкція тренеру: "Зараз я, знаходячись за спиною у однієї із
шеренг, буду біля кожного зупинятись і "корчити” різні гримаси. На мене
дивляться ті, хто сидить обличчям до мене. Тому, кому я показала якусь
гримасу, і усі інші., що сидять до мене обличчям, повинні якнайбільш
точніше передати цю ж гримасу своєму партнеру, що сидить навпроти.
Партнер реагує так, як він хоче, але не повертається до мене. Як тільки
уся шеренга повторить мій вираз обличчя своєму партнеру, я переходжу до
іншого учасника, і показую інше мімічне висловлювання”.
(Деякі мімічні висловлювання: зробити великі очі, зморщити ніс, похитати головою, прикласти палець до губ та інше).
Цю серію можна поповнити вправами, які теж стосуються емоційного
висловлювання і їх ідентифікації, але виходять за межі роботи із
обличчям. Опишемо коротко це продовження. Коли до цього часу підлітки
копіювали тільки тренера, то тепер їм пропонують самостійно віднайти
засоби вираження емоційного висловлювання стосовно свого партнера.
Завдання ведучого назвати цю емоцію.
Інший варіант проведення вправи.
Підлітки сидять навпроти один одного у парах. Тренер просить, щоб хтось
один із партнерів закрив очі, а інший, у той час за допомогою дотику
передав захоплення ним, ніжність, неприйняття, зауваження, незгоду та
ін.. Усе це спершу виконують сидячи, а потім - стоячи (але все це
виконуємо із закритими очима).
І на завершення, ведучий просить учасників встати спиною один до
одного, і виконуючи різноманітні рухи спиною, привітатись із партнером,
висловити захопленість ним, покликати його із собою кудись піти,
сказати на зразок: "Як справи?”, попрощатись із партнером, сказавши:
"До побачення” і т. ін..
Друга серія: учасники сидять навпроти один одного. Ведучий пропонує партнерам посварити один одного невербально:
• тільки за допомогою рук;
• тільки кивками голови;
• тільки очима;
• тільки рухами губ, а потім, похвалити партнера невербально:
• тільки за допомогою рук;
• тільки кивками голови;
• тільки очима;
• тільки рухами губ.
Тренер пропонує кожному підлітку вибрати те, що вони будуть виконувати
спершу хвалити чи сварити. Робота триває півхвилини, а потім змінюють
модус своєї діяльності коли сварили, то починають хвалити, чи навпаки.
Вправа надзвичайно цікава для підлітків, оскільки вони за короткий проміжок час вправляються у мімічних діях.
А на завершення завжди доцільно пригадати те, що відбувалось. Пригадати
може ведучий: "Сядьте так, щоб було зручно. Коли необхідно закрийте
очі. Давайте пригадає — те, що ми сьогодні робили у групі”.
Це ж саме може зробити хтось із учасників. Наприклад: "Сядьте так, щоб
було зручно. Закрийте очі і пригадайте усе те, що ви сьогодні робили у
групі, але у зворотньому напрямку, починаючи із того моменту, коли я
завершу говорити. Намагайтесь пригадати як можна детальніше усе те, що
відчували протягом дня, нічого собі не пояснюйте і не інтерпретуйте”.
Або можна завершити такими словами: "Протягом п'яти хвилин намалюйте
свої враження про сьогоднішній день. Зробіть ваш малюнок у будь-якій
манері, головне, щоб він відображав ваше бачення сьогоднішнього дня.
Якщо малюнок буде завершеним, віддайте його мені.
(Коли усі малюнки будуть у ведучого, він роздає їх учасникам, але так,
щоб нікому не дістався його власний малюнок.) А зараз подумайте, хто
автор того малюнка, що ви отримали і підпишіть його”.
Після завершення завдання, кожен розповідає, чому він прийняв те чи інше рішення.
Розглянемо декілька рольових ігор, які можемо використати під час
проведення тренінгових занять із підлітками. Ці рольові ігри спрямовані
на розвиток емоційної сфер” дітей.
"Зобрази емоцію”
Учням роздаються картки із назвою однієї емоції, але так, щоб інші не
бачили, що там написано. Завдання учасника — зобразити дану емоцію за
допомогою невербальних засобів спілкування, а інших — відгадати те, що
зображають.
(Перелік емоцій: гнів, радість, сум, здивування, відраза, інтерес, байдужість, образа; та інші).
"Передай емоцію”
6-8 бажаючих виходять усередину і стають плечима один до одного.
Ведучий просить останнього учасника придумати будь-яку емоцію і
передати її людині, що стоїть перед нею але без слів (жестами, мімікою,
дотиком).
Завдання полягає в тому, щоб кожна наступна людина передала цю емоцію,
яку "отримала”, своїми засобами. Коли перша людина отримала "емоційне
послання”, її запитують, яку на її думку емоцію хотів передати її
сусід. Потім друга людина говорить, яку емоцію вона отримала і
передала, і так продовжується до останньої людини.
По завершенню вправи, увага учнів звертається на те, що кожен із нас
володіє своїм реєстром емоційності і зрозуміти переживання іншої людини
не завжди так легко.
" Танці-протилежності”
Мета: У цій грі діти зможуть працювати із протилежними емоціями.
Працюють у парах. Діти швидко зорієнтовуються в ідеї гри і
насолоджуються руховою експресією, яка неприйнятна для повсякденного
життя.
Матеріали: аудіокасети з записом ритмічної інструментальної музики.
Інструкція
- Працюємо у парах. Нам необхідно вдвох придумати танець. Хтось один
зображає сумний танець, інший — веселий. Поспостерігайте, що
відбудеться і погляньте на танці інших пар — адже інші учасники
придумали інший танець, не такий, який придумали ви.
Намагайтесь показати, що вам, коли ви виконуєте танець сумно, чи навпаки — що ви щасливі.
Кожні 1-2 хвилини діти міняються ролями.
Пари почуттів, які можуть зображатися:
нервовий — спокійний
сердитий — задоволений
боягуз — сміливий
безпечний — турботливий і інші.
Запропонуйте дітям назвати ті танці, які найбільш сподобалися, вразили.
Отже, проведення психологічної корекційної роботи із підлітками
допоможе розвитку їх емоційної сфери. Як ми уже зазначали, існує тісний
зв'язок між емоційним і інтелектуальним розвитком. Окрім того,
необхідно навчити дітей керувати своїм емоційним станом і контролювати
їх зовнішні прояви. Не випадково великий педагог І.Г. Песталоцці 1782
році писав: "Найголовніше — це навчити дітей володіти своїми
почуттями...”.
ЛІТЕРАТУРА
1. Ильин Е.И. Змоции й чувства. - СПб., 2001. - 752 с.
2. Калашник Т.И. Методи творческого самовыражения й арттерапии в
психокоррекционной работе. Методическое пособие для практических
психологов образования. — Одесса, 1999. — 53с.
3. ЛидерсА.Г. Психологический тренинг с подростками. — М., 2001. - 256с.
4. Рогов Е.И. Змоции й воля. - М., 2001. - 240 с.
|
